Не зважаючи на те, що в наш час більшість гурманів найдовершенішою вважають французьку кухню, не слід забувати про те, що основи мистецтва кулінарії закладалися саме в Італії.

Дивно та вражаюче, але, як стверджують історики, ще імператор Франц І мав у себе при імператорському дворі італійських кухарів, які готували володареві виключно італійські страви. Але все почалося значно раніше.

Італія була державою-колискою гурманів ще у далекі часи славетної Римської Імперії, але й зараз неповторність її кухні може підтвердити кожен, хто хоч раз смакував кулінарні шедеври у ресторанах цієї країни.

За особливостями кулінарії Італію можна і поділити на декілька таких собі регіонів. Кухня кожного з них відрізняється одна від одної, але перебуваючи в цій «смачній» країні ми виділили деякі головні, важливі спільні риси: всі італійці обожнюють рибу й усілякі дари моря; перші страви, які італійці називають «антипасти», мають у собі певні приправи, які, як правило, викликають шалене бажання поїсти; і головне – італійська кухня має безліч різновидів страв із макаронами та сотні різновидів цих макаронних виробів.

Суто від себе:

1. Особливо дивує те, що кулінарні шедеври із макаронів, які в нас відомі, здебільшого, як другі страви, в Італії подаються між окремими паузами, а от гарніром до них може бути навіть картопля, рис або м’ясо.

2. Сир, яким ми, чесно кажучи, перший час дуже гидували, – пармезан – невід’ємний додаток до більшості страв італійської кухні. Його просто слід розсмакувати, відчути ту неповторну пікантність, яку він додає до страв.

Загалом, італійська кухня доволі специфічна і трохи важкувата для наших шлунків, але правильне харчування і нормальний режим, а головне – любов до італійських страв, зроблять так, щоб частка вашого серця назавжди залишилась із піцою, спагеті ала карбонара та іншими винятковими витворами кулінарії цього народу.

Чесно кажучи, самі тільки назви цих страв вже викликають нестримне бажання негайно потрапити в якийсь італійський ресторанчик, вигукнути «cameriere!» (з іт. офіціант) і замовити щось смачненьке, щось суто італійське!.. Але, нічого тут не поробиш, зараз ми можемо тільки згадувати свої подорожі і дещо розповісти...

Піца

Це, мабуть, одна із найпопулярніших у світі страв. Напевне, навіть дитина знає, що це – суто італійський витвір.

Приблизно 200 років тому в одному з найбільших міст Італії Неаполі кухарі почали готувати таку собі швидку страву – це були запечені млинці, які зверху поливали олією та покривали томатами, а іноді зверху клали трохи сиру.

Так, власне, і з’явилася улюблена всіма піца. Вуличні торговці складали її у мідні ящики, які тримали у себе на голові. Іноді покупці були настільки бідні, що брали піцу в борг на тиждень. Дивина, але така піца називалась «восьмиденною».

Вважається, що існує тільки два види класичної піци: піца Маринара та піца Маргарита. Першу названо на честь рибалок, які колись їли її на сніданок, а з другою пов’язаний дуже цікавий факт.

Одинадцятого червня 1889 року кухаря Рафаельє Еспозіто, мешканця Неаполю, запросили приготувати піцу для королеви Маргарити, дружини короля Умберто, який тільки-но став королем об’єднаного італійського королівства. Деякі історики стверджують, що королева просто хотіла отримати прихильність своїх підданих тим, що розділить із ними їх страву.

Згідно зі свідченнями очевидців, кухар виготовив три різні піци. В одній із них були томати, мацарела та базилік тих самих кольорів, що і прапор Італії: чорний, білий та зелений. Згідно з легендою, королеві сподобалась саме ця піца і вона дозволила назвати її своїм ім’ям. Ось так. З цього часу «Маргарита» - це піца з мацарелою та томатами, а базилік додають за бажанням. Цікаво, але саме цей різновид піци зараз вважається найпопулярнішим в світі.

Суто від себе:

·Італійці стверджують, що на 60 відсотків смак піци залежить саме від правильності приготування тіста. Тепер зрозуміло, чому піца в більшості наших ресторанів просто жахлива. Мабуть, секрет тіста італійці так і не розповіли нашим кухарям.

·Піца в Італії – велика, а в деяких ресторанах – надзвичайно велика, тому, коли будете її замовляти в якомусь ресторані, майте на увазі, на той час Вам краще бути дуже голодним, аби повністю її з’їсти.

Коли розповідаєш про кухню Італії, оминути лазанью просто гріх.

Лазанья

Неповторна, фантастична! Це єдні слова, які приходять на думку, коли згадуєш смак лазаньї. Боже! Це неповторно! Порівняння тут також недоречні.

Всі пам’ятають Гарфілда і його фанатично-хворобливу пристрасть до лазаньї? Дивно, але більшість тих, хто скуштував цю страву відчувають приблизно те саме. Ви не їли лазаньї? Повірте, Ви не відчули смак життя!

Ніколи не можна забути перше знайомство з лазаньєю. Можливо, це взагалі неприпустимі слова, можливо, це зрада піци, але саме лазанья – це смак Італії.

А тепер трохи з історії.

Lagani, тобто laganon – саме так італійці раніше називали лазанью.

Першими лазанью стали виготовляти в Емілії-Романії. Перший рецепт лазаньї було знайдено в 14 столітті в рукописі в околицях Неаполя. Перші лазаньї готувались в пічках на пательнях без ручок, в які клали декілька шарів тонкого тіста, а між ними – рагу та сир пармезан. Дивно, але іноді тісто лазаньї фарбували в зелений колір, додаючи шпінат. Цікаво, для чого?

Зараз лазанья відома у цілому світі і за популярністю з нею конкурувати можуть хіба що піца та спагеті.

Суто від себе:

·Сучасна лазанья готується, уявіть собі, здебільшого із 6 слоїв тіста, на кожен з яких кладуть фарш, овочі, гриби, а зверху – тертий сир та декілька шматочків масла, а далі запікають в духовій шафі. Ось так.

Спагеті

Цей витвір італійського генія навіки став стереотипним символом цієї країни. Усі довідники стверджують, що батьківщина спагеті – Генуя, бо в ній вже давно відкритий Музей спагеті, де зібрано сотні рецептів приправ та соусів. Крім того є нотаріальний документ від 4 лютого 1279 року, який підтверджує існування ще тоді кулінарного виробу з тіста, який мав назву «маккароніс».

Це звичайно все цікаво, але чомусь центром «свята макаронів» вважається містечко Граньяно біля Неаполя. Не зрозуміла така історична невдячність. Можливо, це тому, що в знайдених там документах, які датуються 1502-м роком, описано саме процес виготовлення «маккароні», найпопулярнішої з часом страви в Італії.

Суто від себе:

·Зараз у передмісті Граньяно зосереджено до десятої відсотків усіх італійських фабрик з виготовлення пасти, які постачають 3 мільйони тон макаронів на ринки Європи, Азії, Америки та Австралії.

·У Музеї демонструється 176 видів макаронів і, уявіть собі, що не всі вони називаються спагеті, а мають якісь власні найменування.

·Запам’ятайте, спагеті – це вид макаронів довжиною 35-40 см з діаметром від 0,7 до 0,9 міліметра. Тому не дивуйтесь, коли в меню Ви не побачите «спагеті», бо сто відсотків, макарони все одно є, просто інші.

До речі, ось деякі назви макаронів з тих, які можна побачити у Музеї в Граньяно: діталіні («пальчики»), фарфалле («метелики»), гарганеллі, лумаконі («великі равлики»), маккерончеллі, мальєтте, орекьєтте («вушка»), руоте («колеса») та інші.

Хто знає, можливо, деякі Ви зустрінете в меню, коли очікуватимете побачити жадані «спагеті».

Заради справедливості відзначимо, що з усіх сотень назв макаронів більшість італійців оперує максимум десятьма найулюбленішими. Тому не дивуйтеся, але для багатьох не-італійців наявність інших назв «спагеті» є взагалі шаленим здивуванням. До речі, для нас також.

Але головне в цій справі – соус. Їх точно більше 10 тисяч різновидів. Майже все, що є їстівним у цьому світі, може стати вдалим додатком до макаронів. І навіть, іноді, щось недуже їстівне. Приготування соусів до спагетті в Італії – це окрема наука. І це зрозуміло, бо соус в макаронах має таке само значення, як і тісто для піци. Це, певною мірою, запорука смаку й успіху.

Спагеті алла карбонара. Повірте, варто скушувати. Вони неповторні, а ось інгредієнти ми, власне, залишимо в секреті. Замовте їх в ресторані і самі зрозумієте їх казковість. Можемо запевнити лише в одному – навіть елементарні інгредієнти, але високоякісні й у вдалому поєднанні, майстерними руками італійських кухарів перетворюються на шедевр кулінарії.

Національні кулінарні страви італійців – це мистецтво. Вони неповторні, в їх задумі і смаку відчувається велике серце і характер цієї країни. Равіолі, тальятеллі... Ще дуже багато страв, про які тут навіть ще і не згадувалось. Страв багато і всі вони незвичайні та незабутні. Тож просто з’їздіть до Італії та відчуйте її смак.

Анна Карпенко, викладач італійської мови в Інституті культури при посольстві Італії в Києві, відзначила: «Італійська кухня надзвичайно смачна і навіть певною мірою яскрава та експресивна, як, власне, і менталітет італійців».

Поради автора

Якщо Ви вирішили провести деякий час в Італії, то Ви просто будете змушені звикнути до деяких особливостей харчування цієї нації та специфіки страв:

• по-перше, на сніданок італійці їдять дуже мало. Це може бути якийсь корнет (пиріжечок), сир та кава. Тому не засмучуйтесь, але ваше бажання наїстися зранку так і залишиться незадоволеним на весь час перебування у цій дивній країні;
• по-друге, запам’ятайте та сприйміть це просто як факт – усі страви із макаронів в Італії називаються одним простим словом – паста;
• по-третє (особливо для тих, хто дотримується хоч якоїсь дієти) – відразу змиріться з думкою, що ви будете змушені вечеряти десь так приблизно після восьмої години. (Усі спроби повечеряти до шостої години будуть або просто марними, або Вас сприйматимуть як якусь дуже дивну людину);
• не слід відмовлятись від споживання чудового італіського червоного вина під час вживання їжі. Вино – покращує і полегшує травлення, а це є дуже важливим, адже італійська кухня трохи сухувата і важкувата;
• передостаннє: це смішно, але правда – більшість страв на смак набагато приємніші та смачніші, ніж на вигляд;
• і, власне, останнє (вибачте за повтор, але це правда) – не бійтеся, замовляйте і отримуйте задоволення. Всі страви смачні і неповторні. Ми в цьому переконались особисто.

Словничок для ресторану:

• cameriere – офіціант
• antipasti – закуски
• carne – м’ясо
• carta dei vini – меню вин
• dolce – солодке
• pesce – риба
• birra – пиво
• prosciuto (cotto, crudo) – шинка (варена, сира)
• minestra – суп
• formaggio – сир
• aqua (naturale, gassata) – вода (мінеральна, газована)
• spremutta – свіжий фруктовий сік

Алла Коваленко

Этот материал на русском языке